Демократична сокира: Ваш генетичний код

Вони не купували тачки за крипту. У них не було PayPal чи банківських карток, щоб одним кліком задонатити на армію у будь-якій валюті. Єдине, що в них було — це бажання. Бажання допомагати повстанським рухам виборювати незалежність. Волонтерство в Україні народилося не 24 лютого і не під час Революції гідності — воно передалося нам із молоком матері від наших пра-прабабусь.

В XVIII столітті українці власними силами і власним коштом будували церкви та школи. У ХІХ ст. — друкували проукраїнські самвидави. У ХХ ст. — збирали їжу та одяг для повстанської армії.

Волонтерство в нашій підсвідомості, воно вросло у нашу ДНК. І ми в цьому пересвідчуємось щодня: коли просимо у вас мільйон на форму для військових, а ви відповідаєте: «мільйона мало — тримайте два». Коли ми отримуємо донат від 7 річної дівчинки, яка перераховує свої кишенькові гроші на ліки для військових. Коли старенький дідусь, який пережив другу світову, приносить загорнуті в газету дві тисячі гривень і каже: «заберіть на армію, це все, що я можу дати хлопцям». Коли бабусі у свої 80 років освоюють інтернет банкінг і на внукових смартфонах вчаться донатити з пенсії, хоч трошки на перемогу. Кожна така історія до мурашок, до сліз. Яка ж ми самовіддана нація!

А знаєте ще, що у нас у ДНК? Перемога. Ми ніколи не вміли підкорятися і завжди стояли за свободу, свою особисту і всієї країни. І цього разу обов’язково переможемо. Ви це доводите щодня!

За червень ви перерахували нам: