Ель (Ale)

Ель (Ale)

Ель (Ale) — вид пива, що виробляється верховим бродінням, має тонкий фруктовий присмак та високий (у порівнянні з Лагером) вміст спирту. Цей спосіб виготовлення напоїв відкритий ще за часів древніх шумерів. До того, як в Англію привезли хміль з Нідерландів, термін “Ель” використовувався виключно для напоїв, отриманих в результаті бродіння без хмелю. Для напою з додаванням хмелю почали використовувати термін “Пиво”.

Для виготовлення елю використовуються дріжджі (Saccharomyces cerevisiae), які після ферментації виштовхуються на поверхню вуглекислим газом. Верхове бродіння відбувається при температурі від 15 до 24 С, при цьому утворюється багато вищих спиртів та ефірів, що відбивається на смаку та ароматі пива.

Стандартна технологія виготовлення пивного елю – зварене сусло охолоджують, добавляють дріжджі та дають побродити в ємностях 3-5 діб при температурі 15-24 С. Верхове пиво зазвичай сильно охміляють, а в міцні сорти деколи додатково вносять хміль в процесі доброджування. Дозріває верхове пиво у підвалах при температурі 11-14°C. При такій же температурі це пиво і подають, щоб якнайкраще розкрився його присмак. В цьому виді пива частіше за все використовується ячмінний солод, а хміль надає гіркоти та виступає в ролі консерванту. Весь процес займає в середньому 3-4 тижні.

Довге верхове бродіння, відсутність пастеризації та стерилізації забезпечують оригінальний смак. Доречі, солодкість солоду в процесі приготування визначає не присутність хмелю, а спеції та трави, які варяться в суслі. Коли напій готовий, його відправляють по бочках та пляшках. Можуть додавати в кожну ємність трохи цукру. Цукор відновлює процес бродіння та протягом 3-4 тижнів ель дозріває. Виготовлений за класичною технологією, він містить вітаміни груп В, Е, селен, фосфор, кальцій,  калій та магній. Але не варто забувати про високу калорійність елю – в середньому 40 ккал на 100грамів продукту.

Види Елю:

  • портер (Porter) – темне міцне щільне пиво з сильним сладкувато-гірким смаком і хмелевим присмаком. Містить велику кількість ароматичних речовин. Колір варіюється від світлого до дуже темного.
  • стаут (Stout) –  темний нащадок портеру з сильним хмелевим смаком. Декілька видів паленого солоду надають насичений колір та легкі кавові нотки.
  • коричневий (Brown Ale) – насичене, сухе темно-коричневе пиво зі смаком солоду та горіхово-шоколадним, винним або карамельним присмаком.
  • пейл (Pale Ale) – світле пиво бронзового відтінку, яке містить невелику кількість вуглекислоти. Найчастіше дозріває у пляшках. Має гіркувато-пряний присмак. 
  • гіркий (Bitter) – для виготовленя використовують найсвітліший очищений ячмінь та багато хмелю, що надає освіжаючого смаку з нотками фруктів.
  • пшеничний (Weizen, Weiss) – містить 50-67% пшеничного солоду. Зазвичай це світло-солом’яне пиво з помірним фруктово-квітковим ароматом за хлібним запахом.
  • білий (Weisse) – легке пшеничне пиво з невеликим вмістом алкоголю, фруктовим акцентом та кислуватим присмаком. Як правило, до нього додають цукровий або малиновий сироп.
  • м’який (Mild) — найлегший ель (світлий або темний) з вираженим солодовим смаком. Його міцність наближена до квасу 2.5-3.5%.
  • ячмінне вино (Barley Wine) – незвичайне пиво з великим вмістом алкоголю 8-12% та високою щільністю. Має солодову гіркоту з фруктовим ароматом. Після витримки стає м’якіше.
  • ламбік (Lambic) – рідкий бельгійський ель, броження якого напою відбувається на відкритому повітрі. Для покращення смаку ароматизується фруктами.

Leave a Reply